Український “Енергоатом” і американська компанія Westinghouse Electric підписали меморандум про будівництво п’яти енергоблоків на українських АЕС загальною вартістю 30 мільярдів доларів. Ці гроші планують залучити у вигляді інвестицій. Та от фінансова сторона питання – де брати ці 30 мільярдів – викликає серйозний скепсис у економічних експертів. Очевидно, що США Україні ці гроші не подарують. В офіційних повідомленнях йдеться про можливість залучення інвестицій, але конкретики поки немає. Наскільки реальними є підписані меморандуми, коли будуть побудовані перші реактори, та чому в Україні не треба будувати приватні атомні електростанції – в ефірі Апостроф Live на Апостроф TV розповів експерт в енергетичній сфері ГЕННАДІЙ РЯБЦЕВ.
— Ці підписані угоди в США мають якесь реальне значення та вплив на енергетичний сектор у нашій країні?
— По-перше, угод ніяких немає, є лише декларація про наміри. Тобто там немає якихось конкретних домовленостей, є лише згода продовжити співпрацю в цих напрямках. Чесно кажучи, стосовно малих ядерних реакторів була така собі домовленість ще попередньо. Частина енергетичної делегації вже була проінформована, що такої домовленості можна досягти, тому що це дуже потрібно українській енергетиці, оскільки саме малі ядерні реактори можуть допомогти збалансувати об’єднану енергетичну систему, на відміну від великих ядерних реакторів.
Вони не можуть змінювати потужність упродовж доби чи впродовж місяця. Тобто немає можливості просто взяти і зменшити виробіток електричної енергії на атомній електростанції. Можна лише її відімкнути від об’єднаної енергетичної системи так, щоби вона працювала вхолосту.
Натомість малі ядерні реактори, модульні ядерні реактори можуть балансувати потужність у достатньо великому діапазоні. На жаль, лише американські компанії володіють відповідними технологіями.
Проте це не буде завтра, навіть не післязавтра, тому що ці технології потрібно ще доопрацювати, вивести в промислову площину. Крім того, потрібно буде після їхнього доопрацювання отримати спеціальну ліцензію, щоби їх можна було в Україні впровадити, побудувати.
Щодо великої “угоди” між “Енергоатомом” і Westinghouse про побудову п’яти ядерних реакторів на загальну суму 30 млрд доларів – це щось дуже дивне. Ці названі цифри не відповідають історії побудови ядерних реакторів типу АР-1000, тому що зараз намагаються добудувати в Америці два реактори такого типу. Один із них має бути запущений на тестову експлуатацію в цьому році. Інший — у наступному році. Так от, на їхню побудово американці витратили близько 10 років та понад 25 млрд доларів. На два реактори. Тому не можна казати, що вже щось у нас буде збудовано навіть через п’ять років. У найкращому разі, якщо ця угода набуде якихось реальних обрисів, то ми зможемо сподіватися на добудову одного з реакторів, наприклад, на базі Хмельницької атомної електростанції десь після 2035 року в найкращому випадку.
— Westinghouse туди ж не свої гроші вкладатиме, потрібно буде залучати інші кошти. У мене питання, чому це підписали з приватною компанією, і тільки з однією?
— Я взагалі є дуже великим супротивником будь-якого акціонування чи приватизації українських атомних електростанцій. На мою думку, атомна генерація в Україні має перебувати під стовідсотковим контролем та управлінням виключно держави. Ніякі приватні атомні електростанції в Україні з її дуже сумною ядерною історією будуватися не можуть. Це, на мою думку, нісенітниця.
Крім того, прописані в декларації наміри настільки примарні та розмиті, що я б взагалі зараз не став би говорити про якийсь прорив в енергетичній сфері. Це, до речі, стосується й декларації, яку було підписано Міністерствами енергетики України та Сполучених Штатів Америки. Якщо просто прочитати цю декларацію, то, окрім бажання щось робити в майбутньому спільно, нічого конкретного не сказано. Окрім того, що сторони домовилися зустрітися на так званій інавгураційній зустрічі в майбутньому, і все. Тобто це політичні домовленості, які є доволі очікуваними, а результатів найближчі 10 років очікувати не варто.
Світлана Гудкова, Катерина Черновол
