Ми з Олександром одружені вже вісім років. Наш шлюб завжди був наповнений гармонією та взаєморозумінням. У нас двоє синів, які цього року пішли в перший клас. Проте останнім часом я помітила, що Олександр став іншим – він дратується через найменші дрібниці.
Наприклад, якщо я пересолила суп чи неправильно склала його речі, він починає висловлювати невдоволення. Минулого тижня він прийшов додому й почав сваритися через те, що наші діти залишили розкидані іграшки у вітальні. Раніше він не звертав на це уваги, але зараз усе це його дуже дратує. Діти вже почали хвилюватися за мене й питають, чи зі мною все гаразд.
Недавно у вихідний наш сусід допоміг мені донести важкі пакети з магазину. Коли це побачив Олександр, він ніби втратив над собою контроль. Його вираз обличчя змінився миттєво – він почав кричати, що не хоче виглядати дурнем і що, якщо я хочу завести стосунки з сусідом, то спершу повинна подати на розлучення.
Я спокійно намагалася пояснити, що нічого поганого не сталося, але він продовжував звинувачувати мене. Наступного дня він навіть пішов до сусіда, щоб влаштувати йому сцену. Дружина сусіда тепер не говорить зі мною, і вся багатоповерхівка дивиться на нас із недовірою.
Учора ввечері Олександр зовсім втратив самовладання. Повернувшись із роботи, він увімкнув футбол, а наші сини бавилися поруч. Він різко і грубо зробив їм зауваження, ніби це були дорослі люди, а не діти. Один із синів запитав, чому тато став таким сердитим, а Олександр накричав і вигнав його з кімнати.
Я не стрималася й сказала, що з дітьми не можна так поводитися, адже вони цього не заслуговують. У відповідь він лише сказав, що покаже мені, як чоловіки виховують своїх дружин і дітей.
Цілу ніч я плакала, але він навіть не вибачився. Я не розумію, що з ним сталося. Мені страшно про це говорити навіть із близькими подругами, бо я починаю боятися власного чоловіка. Скільки це ще триватиме? Наші діти вже починають боятися його і ховаються у своїй кімнаті, як тільки він повертається додому…
