Бачив щойно в аеропорту Бориспіль ситуацію. Працівник заводить до зали очікування бізнес-класу групу іноземців, по вимові американці. Очевидно що дуже їм перед тим чимось підсобив, бо дуже дякували за допомогу. Потім одна дівчина питає: “хау ту сей сенк*ю ін йо ленгвідж?”.
Чувак: “спасібо”.
Америкоси всі разом: “Спасібо”.
Пише iihala.pp.ua
Ви знаєте моє абсолютно лояльне ставлення до російськомовних українців. Я ніколи не торпедую мовне питання, бо на жаль чи на щастя, маю як купу україномовних засранців, так і купу російськомовних адекватів навколо себе. Приблизно в тих самих пропорціях, як і російськомовних засранців і україномовних адекватів.
Але, тут добряче вкурвило.
Бо 3 тижні тому в Монреалі, купляв в магазині куртку. Продавчиня відмітила мій акцент і перепитала звідки я.
Кажу: Юкрейн.
Вона: ооооу, Юкрейн. Ю спік рашн ін Юкрейн?
Я: ноу. Ві спік юкрейніан.
Вона: бат ю воз е парт оф Совєт Юніон.
Я: єс, енд зіс іс е різон, вай сам ауер піпл спік рашн.
Вона: ай сод ол піпл ін Юкрейн спік рашн. Йо ленгвіджіс а сімілар?
Я: ленгвіджіс – сімілар, піпл – діфферент!
І от один бориспільський засранець зробив все, щоб 6 американських туристів були переконані, що українською “Сенк*ю” буде “спасібо”. І коли вони будуть чути від росіян “спасібо”, вони не будуть бачити різниці між одними і другими. І для широкого загалу ми будемо залишатись “рашнс” або “парт оф сов*єт юніон вер ол спік рашн”.
Тому любі мої російськомовні друзі, а давайте будемо іноземцям казати “вітаю”, “дякую” і “до побачення”. Бо навчити “спасібо” їх є кому.
Дякую.
Сергій Притула
