Новий закон про розподіл виплат для зниклих безвісти і полонених, який почав діяти саме в лютому цього року, багато родин військових вважають неправомірним.
Уже на четверту поспіль акцію до Верховної Ради виходять рідні цих військових. Кажуть: із лютого не отримали жодної грошової допомоги. Тепер 50% виплат ділять між родичами: живими і мертвими.
То чому рідні наших героїв почувають себе покинутими напризволяще? І чому згорьовані сім’ї мусять боротися за належні їм виплати, йдеться в сюжеті ТСН.
У грудні 2022-го Стас пішов добровольцем на фронт. В кінці лютого він потрапив на Луганщину і зник, виходить під час бою на початку березня під Червонопопівкою, коли там був дуже сильний артилерійський обстріл.
Дбати про двох доньок випало суто на плечі Наталі. Добре, що коштів на це вистачало. Виплати за зниклого безвісти чоловіка становлять 120 тисяч гривень щомісяця. Їх виплачували дружині Наталі. І слово виплачували тут найважливіше.
Бо у лютому 2025-го набув чинності новий закон, за яким коло осіб, які можуть отримати ці виплати розширилося. Тепер право на ці гроші мають і батьки зниклого або полоненого військовослужбовця. А також повнолітні діти, брати і сестри, опікуном чи піклувальником яких був військовий. Між ними рівними частинами розподіляється 50% виплат. Решта 50% — депонують, тобто зараховують на рахунку військової частини за конкретним військовослужбовцем.
«Якщо виходить, оці 50% повністю зарплатні бойових мого чоловіка депонуються, решта 50% ділиться на нас п’ятьох, тобто на мене з двома дітьми і на батьків, які померли в окупації. Виходить, що наша частка на трьох, наші три частки — 36 тисяч. Це загалом, це в місяць», — каже Наталія Волоховська, дружина зниклого безвісти військового.
Окремий момент — це батьки на окупованій частині України. Особливо коли вони померли. Бо довести їх смерть неможливо. Документів з окупації ніяк не дістати. Це досить поширена історія. Навіть якби ви якимсь чином отримали документи з окупованого Криму, Луганщини чи Донеччини, Україна ці папірці не визнає. І новий закон ніякої відповіді на ці обставини не дає.
«Мій чоловік, якби він знав, що зараз заговорять про те, що частка його померлих батьків депонуватися або ще щось, ми шукали документи. В будь-якому випадку ми б щось робили по-іншому, але ніхто про це не знав», — зазначає Наталія Волоховська.
До лютого 2025 року діяв зовсім інший закон. В якому не йшлося про можливість написати особисте розпорядження — кому з родини і скільки мають виплачувати у разі полону чи зникнення військового.
«Він не може діяти для людей, які не залишали особистого розпорядження, заднім числом. Ну, ніяк, розумієте?», — каже дружина зниклого безвісти військового.
Саме тому, що діяли інші норми, родини зниклих безвісти вважають цей закон недійсним щодо зниклих безвісти до лютого 2025-го. І таких родин по всій Україні чимало! Вони скаржаться, судяться, виходять на акції до Верховної Ради. Цей мітинг проходить уже вчетверте.
«Чи знав мій чоловік, що у 2025 році йому буде дана можливість написати особисте розпорядження при тому що пропав він у 23 році. Закони не мають зворотної дії», — розмірковує Маріана Яцеленко, дружина зниклого безвісти військовослужбовця.
І через зміни в законодавстві виникли затримки у виплатах.
«Ми не отримали виплати ні за лютий ні копійки, ні за березень, ні за квітень», — скаржаться родини зниклих безвісти.
Так само усі ці місяці нічого не отримала і Маріанна.
«Ми витягуємо своїх дітей, але чому ми маємо це робити як матері одиначки, при тому що наші чоловіки нас не кинули, ми не брошенки! Вибачте за некоректне слово, але так, ми не брошенки. Ми дружини героїв, чому ми маємо виживати? Чому я завтра маю думати чи піде моя дитина на танці, чи вона буде завтра щось їсти», — обурюється Маріана Яцеленко.
Щодо основної претензії родин зниклих безвісти — що закон не має зворотної дії — це пояснили юристи.
«Фактично тут є колізія, тому що Конституційний суд говорить про те, що закон зворотної сили немає», — пояснює військовий адвокат Роман Кичко.
«Все ж таки будемо чекати судову практику, я знаю вже перші позови є. У нас немає прецедентного права, але у нас є рішення Верховного суду у зразкових справах», — додав військовий адвокат Роман Лихачов.
Головна мета нового закону — забезпечити захист саме військовослужбовця, пояснили у комітеті нацбезпеки.
«Грошові виплати, які йому належать, це його гроші, які він має право розпоряджатися. І саме це було головною мотивом. Ці ж гроші держава не присвоює. Якщо буде встановлено що віськовослужбовець загинув, ці гроші все одно будуть виплачені його родині», — запевнив нардеп, член Комітету нацбезпеки і оборони Федір Веніславський.
За словами нардепа, такі зміни ініціювали зокрема Генштаб і Міноборони, які реагували на числені скандали, які справді виникали за виплати між родичами.
«На превеликий жаль мали місце випадки, коли військовослужбовець, який вважався зниклим безвісти, він повертався живий-здоровий, а гроші, які йому належали, були вже витрачені», — додав Веніславський.
Хоча визнає, несправедливість є. І обіцяє обговорити проблему на комітеті.
А от затримка із виплатами частково відбулася, бо постанова Камбіну, про порядок цих виплат, Уряд затвердив 15 квітня 2025 року. А закон вступив у дію в лютому. Тож деякі військові частини відмовляли у виплатах, бо чекали на постанову. Такий приклад відповіді військової частини надав адвокат Роман Лихачов. Там ідеться:
«….нарахування грошового забезпечення припинено поки Кабінетом Міністрів України не будуть внесені зміни до постанови…»
Однак все залежить від військової частини, каже юрист.
«Більшість всіх питань оцих залежить від військової частини конкретно. Я знаю багато військових частин які не призупиняли ніяких виплат», — зазначає військовий адвокат Роман Лихачов.
У Міноборони затримку із виплатами пояснили так: «Оскільки норми закону України ++запровадили абсолютно новий порядок виплати ……проекту акту і шлях його проходження на всіх етапах погодження та проведення експертиз він також зайняв відповідний час. Слід врахувати, що конкретні терміни ухвалення рішень Кабміном вони не визначені нормативно».
Дивимося у закон — «Кабінету Міністрів України протягом двох місяців з дня опублікування цього Закону: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;» Тобто чіткі терміни таки є.
І це підсилює відчуття несправедливості.
Попри пояснення військових частин, що виплати налагодяться і затримок більше не буде, родини зниклих безвісти відчувають себе нікчемно.
«І тут виходить, ти ще маєш комусь щось доводити. Ти маєш доводити, або ти нормальна дружина, або там ще щось», — обурюється Наталія Волоховська, дружина зниклого безвісти військового.
Закон явно потребує доопрацювання. Хоча б щодо пошуку документів на окупованих територіях. А родини безвісти зниклих, точно не повинні на протестах відстоювати свої права.
