Грецький письменник цісар Маврикій (582—601р.) оповідає таке про побут і спосіб воювання антів:
Словени й анти, мають однаковий спосіб життя й однакові нахили; вони вільні й ніколи не даються наломити під ярмо чужої влади, а вже ніколи на власній землі. Їх багато й вони витривалі, легко зносять і спеку і холод. слоту і наготу тіла й голод. Для тих, що їх відвідують, вони ласкаві й зичливо переводять їх з місця на місце, куди їм треба. Колиб, через недбайливість господаря, гість потерпів яку шкоду, то той, що передав гостя другому господареві, підняв би війну, бо вони вважають своєю святістю — пімстити кривду гостя. Тих, що попадуть до них у полон, не задержують, як це роблять ін: ші народи, але назначивши їм якийсь час, лишають їм до вибору, чи захочуть, за якимсь викупом, вернути до своїх, чи залишитися по: між ними, як вільні й приятелі. Мають вони багато різної худоби й збіжжя, зложеного в стиртах, а найбільше проса й льону. Їх жінки бувають чесні понад міру, а багато їх вважає смерть чоловіка за власну, й радо сам! себе гублять, не вважаючи свого вдовицтва життям.
Мешкають по неприступних полянах, над ріками, мочарами, озерами, й часто. загрожені небезпекою, кидають сво! оселі. Свій добуток бережуть у сховках.
Дуже зручно вживають засідок, нападів і підступів, вдень і вночі придумуючи над різними способами воювання. Усіх перевищують своїми способами проходити ріки й уміють дуже довго перебувати під водою. Кожен з них озброєний у два малі списи, а дехто має великі, але тяжкі до ношення щити. Вживають теж деревляних луків і малих стріл, затроєних їддю.
Рідко наступають збитою лавою. У боротьбі вживають радше засідок і підступів, як сили.
Вони цілком віроломні й нетривкі в договорах. Уступають радше перед страхом, аніж подарунками. Тай коли порізняться поміж собою, ніколи вже не погодяться, ніколи не тримаються спільного рішення. Бо кожен із них має свою думку й ніхто не хоче уступити другому.
Тому, що в них багато князів, що живуть у незгоді, не шкодить позискувати одних проти одних, чи слушністю, чи подарунками, головно тих, що живуть поблизь границі“.
Але Маврикій переконаний, що походи проти словян та ан` тів дуже мало їм шкодять:
„Тому, що оселі словян та антів положені разом понад ріками: одні з другими стикаються, а ліси й багна недалеко, то про ворожий наскок дуже скоро всі довідуються й тікають із майном. Тоді молодь, визбувшися страху, нападає нишком і вибиває наших жовнірів. У таких виправах треба всіх боєздатних негайно ьбивати…“
‘Отаку то, назагал дуже гарну картину життя-буття наших предків малюють нам їхні грецькі сучасники. Як бачимо, багато з того, що дивувало чужинців, і злого й доброго залишилося в нас і до сьогодні. Та всіми славлена українська гостинність і ця внутрішня незгідливість — мовляв: у нас, що голова то розум – та й способи воювання, що так яскраво повторюються в житті українських козаків-запорожців.
