Кожна родина має свої традиції, і кожна жінка має свій секретний рецепт вареників. Але у випадку з Олею і її свекрухою все було зовсім інакше. Свекруха, Марія Іванівна, ніколи не варила вареників. У їхній родині це просто не було заведено. Оля ж, навпаки, з дитинства обожнювала цю страву і вміла ліпити вареники з закритими очима.
Коли молодята переїхали жити до батьків чоловіка, Оля вирішила приготувати для всієї родини традиційні українські вареники з сиром. Марія Іванівна спочатку здивувалася, а потім і зовсім зневажливо посміхнулася. “Навіщо нам якісь вареники? Ми завжди їли галушки”, – відмахнулася вона.
Однак Оля не збиралася здаватися. Вона з таким захопленням розповідала про різні начинки, про те, як правильно замісити тісто і як ліпити вареники, що Марія Іванівна поступово почала цікавитися. І ось одного вечора, коли Оля знову взялася за приготування вареників, свекруха не витримала і попросила показати їй, як це робиться.
Оля з радістю погодилася. Разом вони замісили тісто, приготували начинку і почали ліпити вареники. Марія Іванівна спочатку була трохи невпевнена, але під керівництвом невістки у неї все вийшло. Коли вареники були готові, вся родина з апетитом їх скуштувала. І, на подив Марії Іванівни, вони виявилися неймовірно смачними!
З того дня Марія Іванівна почала сама готувати вареники. Вона навіть придумала свій власний рецепт з родзинками. А Оля була щаслива, що змогла не тільки навчити свекруху нової страви, а й зблизитися з нею. Історія про те, як невістка вчить свекруху готувати, стала їх сімейною легендою. Адже саме завдяки вареникам дві жінки знайшли спільну мову і стали справжніми подругами.
