Я завжди була не проти попрацювати на городі, адже багато років ми з чоловіком жили у власному будинку з невеликим клаптиком землі. Ми вирощували все необхідне й дбайливо доглядали за врожаєм. У результаті мали свої продукти – і картоплю, і моркву, і огірки, і помідори.

Мама чоловіка також мешкала в селі та займалася своїм городом. Тож я нерідко допомагала і їй: садила, полола, збирала врожай. Потім ми разом консервували, варили варення, готували салати й компоти. Я ніколи нічого не просила за свою допомогу, адже мала вдома все своє.

Могла б і не допомагати свекрусі, адже в неї є донька, яка мала б це робити. Але вона завжди знаходила відмовки: мовляв, копатися в землі – це не для неї, у неї манікюр, тому допомагати вона не буде. Орися Петрівна особливо й не наполягала, зате взимку постійно передавала доньці свої заготовки. Нам нічого не пропонувала, але ми й не потребували цього.

Два роки тому ми з чоловіком продали будинок і переїхали в місто. Свого городу вже не було, але ми й далі кожні вихідні їздили до свекрухи допомагати. Садили, пололи, доглядали за рослинами, збирали й переробляли врожай. Але згодом це припинилося.

Якось узимку мені захотілося маринованих огірків і помідорів. Я подзвонила свекрусі, попросила кілька банок, а вона відповіла:
– Зараз усе дорого, тому просто так не дам. Продавати як на ринку не буду, але трохи дешевше віддам. Тільки баночки потім поверни.

Я була ошелешена такою відповіддю. Виходить, доньці, яка жодного разу не допомогла на городі, вона віддає все задарма, а нам із чоловіком пропонує купити те, що я ж сама допомагала їй консервувати. Це був перший і останній раз, коли я щось у неї попросила. Чоловік теж був здивований, хотів поговорити із матір’ю, але я відмовила його.

Наступного сезону ми більше не поїхали до свекрухи допомагати. Орися Петрівна почала скаржитися своїй доньці й іншим родичам, що ми невдячні й не хочемо допомогти. Коли зателефонувала сестра чоловіка, я прямо сказала, що ми своє вже відпрацювали, а тепер нехай вона бере на себе цю роботу, адже це її мама. Чоловік мене підтримав і додав, що тепер свою відпустку проводитиме в селі у моєї мами. Там навіть нічого не проситимеш, бо тебе ще й умовлятимуть узяти все, що потрібно.

Ми, звісно, спілкуємося зі свекрухою і сестрою чоловіка, але допомагати більше не збираємося.

фото ілюстроване

Similar Posts