Відео з мамою, яка притуляє до себе маленьку доньку після авіаудару в Сумах, розлетілося чи не на весь світ.
Жителька Сум Тетяна разом із донькою Лізою опинилися в епіцентрі вибуху, коли Росія 13 квітня завдала удару балістикою по центру міста.
Того дня вони збиралися до в гості до бабусі, розповіла жінка місцевому виданню «Кордон. Медіа».
На подив Тетяни, донька перед виходом попросила одягнути хрестик.
«Коли одягалися, то донька каже, надінь мені хрестик. Вона не любить його носити, а в той день каже — „надінь“. Я здивувалася ще так», — розповідає жінка.
Тоді вони з Лізою пішли на зупинку і сіли в автобус, який згодом опинився в епіцентрі вибуху в центрі міста.
Тетяна згадує, що коли зайшли в транспорт, їм поступився місцем хлопчик. Це був Кирило — той самий школяр, який пізніше допоможе відкрити двері та врятувати людей.
«Автобус був набитий битком. Ми сиділи на сидіннях біля середніх дверей. Хтось казав, що чув свист. Я почула вже сам вибух», — пригадує жінка.
Вона обгорнула всім своїм тілом доньку. Тоді, каже, сипалося скло, уламки, було багато пилу.
«Люди після вибуху почали виходити. Я хотіла встати, але чогось не вийшло. І я далі сиділа в тому ж положенні, бо думаю, може ще які осколки летітимуть. Подивилася на малу — вона відкрила очі, побачила, що я в крові і заплакала. Почала її заспокоювати», — каже Тетяна.
Жінка боялася детонації, тому думала лише про те, як швидше вибратися з автобуса. Тим часом інші пасажири почали вистрибувати з вікон та товпитися на вихід до дверей.
«Мені якась жінка подала руку, я вийшла. Вся увага була прикута до доньки, але краєм ока я побачила, як лежали довкола люди», — каже Тетяна.
Коли вибралися, то стали біля будинку. Там до них почали підходити люди та питати, чим допомогти. Тетяна чекала чоловіка — той довго їхав, бо вулиця була заблокована.
«До нас підійшла журналістка і попросила сфотографувати. Коли я побачила, що це відео так розійшлося… коментарів багато писали. Мені так незручно, адже ми наче якісь головні герої», — каже Тетяна.
Вони з донькою отримали незначні поранення — порізи від скла. Тетяна розповідає, якщо раніше була максимально зосереджена, то тепер емоції зашкалюють:
«Я виню себе, що ми поїхали в тривогу. Що сіли саме на цей автобус… Мала відходить потроху від пережитого, а я навпаки. Коли їдемо в машині, то в мене таке відчуття, що зараз все повториться», — каже жінка.
