На початку літа я вирушила до мами в село. Назвати це просто візитом важко, адже я їхала їй допомагати. У той час мамина картопля заросла бур’яном, бо вона не встигла її прополоти – не вистачило часу, бо ще доглядала за моєю малою донькою, якій було лише два тижні. Я вирішила підсобити їй, адже вона одна точно не впоралася б.
Ми з мамою разом пропололи і картоплю, і всі грядки. Після цього вирішили день перепочити, а потім я почала збиратися додому.
Мама довго ходила навколо мене, щось несміливо намагаючись сказати. Нарешті вона зізналася, що віддала всі свої заощадження моїй сестрі Ніні. А тепер грошей у неї зовсім не залишилося, навіть на вугілля та дрова, щоб опалювати хату взимку.
Я нічого не відповіла ні мамі, ні Ніні, тільки пообіцяла допомогти з грошима. Але на душі було дуже гірко: виходить, що одній доньці мама допомагає, а в іншої – наче забирає. Та й живемо ми з сестрою в рівних умовах, не краще і не гірше.
Першого серпня мама зателефонувала мені знову. Вона попросила спланувати відпустку на кінець місяця, щоб допомогти їй викопати картоплю, бо врожай цього року великий, а самій їй це не під силу. При цьому мама відразу пояснила, що Ніна не допоможе, бо ще на початку літа купила путівку до Туреччини.
Тепер я зовсім розгублена і не знаю, як бути. І маму шкода, і ситуація несправедлива. Порадьте, що мені робити? Невже я гірша за свою сестру?
