Олена народила близнюків: одну дівчинку і одного сина. Але потім прийняла несподіване рішення.

Вона була нормальною майбутньою мамою, нічим не відрізнялася від інших вагітних жінок. Бо лікарі знали, що у неї буде двійня, вирішили потримати її під наглядом останній тиждень, щоб уникнути будь-яких ускладнень.

Ось і прийшов цей довгоочікуваний день. У неї почалися перейми. Вранці вона народила своїх діточок. Вони були міцними і здоровими малюками. Однак на щоці у дівчинки була родима пляма. Подивилася на неї Олена – бачить пляму, темну, велику. Не могла на це дивитися і віддала немовля медсестрі.

В її руки дали сина, дивиться – гарний хлопчик. Обняла і ніжно поцілувала.

Лікарі помітили, що вона поводить себе дивно. Через кілька хвилин цей факт підтвердився: Олена написала відмову від своєї щойно народженої дочки. Уявляєте?

Пояснювала свою поведінкою тим, нібито все одно чоловіка немає, хоч би син мав таку пляму, а вона – дівчинка. Виростить, всі пальцем будуть на неї показувати, і їй попадеться, соромно ж …

Лікарі були в шоці. Вони бачили і чули багато чого, але тільки не таке … Вони намагалися вмовити матір не робити таку фатальну помилку, але марно.

На наступний день в лікарню приїхав дядько дівчинки і його дружина. Вони повідомили, що хочуть усиновити дитину.

Слава Богу, світ не без добрих людей!

Що думаєте з цього приводу?

Similar Posts

Чоловік пішов на корпоратив. Пізно ввечері мені зателефонувала свекруха й повідомила, що її син приїхав до неї ночувати, привізши із собою якусь жінку. Андрій заявив, що хоче розлучитися, і зачинився з цією незнайомкою в кімнаті. Я була приголомшена, адже між нами, здавалося, все було добре. Ще тоді я навіть не підозрювала про хитрий задум свекрухи. Зібравши свої речі, вночі вирушила до неї додому. Сіла на сходах біля дверей її квартири й залишилася там чекати на чоловіка.

Світлана була на роботі, коли задзвонив її телефон. Дзвонила тітка Віра. – Світлано, ти за своїм чоловіком нічого не помічаєш дивного, – раптом спитала Світлану тітка. – Тітко Віро, звичайно, помічаю, – з сумом у голосі промовила Світлана. – На мене перестав звертати увагу, на роботу щоранку чепуриться. – Загалом так, – зупинила тітка свою племінницю. – Ти повинна дещо дізнатися! – Що сталося? – захвилювалася Світлана, нічого не розуміючи