Оповідання: «Ухилясик і Золота рибка»
В одній маленькій сільській хаті жив хлопець на ім’я Ухилясик. Він був хитрий і спритний, і дуже не любив військову службу. І хоча його країна вже кілька років перебувала в стані війни, і страшний, кровожерливий Змій Горинич тероризував міста та села, Ухилясик мріяв щоб Змія знищили, але з усіх сил намагався уникати служби в армії. Він знав, що його країна потребує захисту, але вишукував різні причини щоб це не було його проблемою. Він відмежувався від всього, що нагадувало би йому про необхідність оборонятись від Змія і всі його дії були спрямовані на те, щоб залишитися подалі від мобілізації.
Одного ранку, прочитавши, що ТЦК знову приїхали у його село, Ухилясик вирішив не ризикувати лишній раз і хутко пішов на рибалку. Він вирушив далеко за село, через ліси та поля, аби ніхто не міг його знайти. Він знав, що якщо буде десь далеко від ТЦК, то точно не потрапить до поля їхнього зору.
Рибалив цілий день, але сьогодні не клювало. І, коли сонце почало заходити, Ухилясик, раптом, що його вудка смикнулася, як ніколи раніше. На гачку висіла золота рибка, що блищала так яскраво, наче вона була виготовлена з чистого золота.
Рибка поглянула на нього великими золотими очима і сказала: — Відпусти мене Ухилясику, і я виконаю будь яке твоє бажання.
Ухилясик, хоч і здивований, не роздумував довго. Його бажання було очевидним:
— Я хочу, щоб зникло ТЦК! Щоб більше не було цих блокпостів і перевірок. Нехай це кляте ТЦК більше не існує!
Золота рибка поглянула на нього сумно і запитала:
— Ти з глузду з’їхав, чи на сонці перегрівся? ТЦК — це не лише слухи про виловлювання людей на вулиці, які часто придумує і поширює сам Змій Горинич через своїх слуг. Отямся, це частина захисту твоєї країни, а одже і твого захисту! Без нього неможливо ефективно мобілізувати свої сили, ти залишаєш тих хто зараз боронить державу без підтримки.
Але Ухилясик був упертий і втомлений від цієї війни, а надто від нескінченних рейдів у селі. Він мріяв про спокій, про можливість відпочивати без остраху і жити без постійного стресу.
— Так, я впевнений і поступаю, як вільна людина! Я хочу, щоб воно зникло! — наказовим тоном звернувся він до Рибки.
Рибка задумалася на мить, потім махнула хвостом, скочила у воду і зникла десь у її глибинах. Ухилясик не одразу зрозумів, що сталося. Він просто пішов додому, задоволений собою.
З того часу він більше не мав відчуття тиску, не боявся перевірок і мобілізаційних викликів. «Я переміг систему!» — вихвалявся він перед друзями, відчуваючи себе героєм. Він вирішив, що тепер завдяки йому них буде спокійне життя, де ніхто не муситиме йти на війну, де нікому більше не доведеться потайки переміщатись по селу.
Але з кожним днем радість змінювалась на тривогу. Спочатку це були лише легкі передчуття — хмари на горизонті, що збирались у темну смугу, вітер, який став доносити запахи гарі. І зрештою через якийсь час Ухилясик почув страшний гуркіт — схожий на грім, але не такий, що звикли чути під час грози. Це був рев Змія Горинича.
Він піднявся на пагорб біля села і побачив, як темна хмара з вогняними очима, рухаються до його рідного краю. Змій Горинич наближався до села — страшний, величезний, з трьома головами, кожна з яких дихала вогнем і знищувала все на своєму шляху.
Спочатку у село відступаючи зайшли захисники його країни, які постійно просили марно просили у свого командування про поповнення але чули у відповідь, як ті проклинали день коли зникли всі ТЦК.
Ухилясик відчув, як серце застигло від жаху. «Я… я ж хотів тільки уникнути армії, я не думав, що знищення ТЦК призведе до цього!» — його думки раптом стали ясними. ТЦК було не просто адміністративним органом — це була система, яка допомагала організовувати оборону, яка мобілізувала ресурси для захисту від таких загроз, як Змій Горинич.
Змій наближався. Тепер все чим ТЦК лякали людей стало реальністю. Змій Горинич вривався до села. Його хвости розривали будівлі, а вогняні потоки з кожної голови випалювали поля та ліс. Ухилясик, оглядаючи зруйноване село, почав розуміти масштаби помилки. Його бажання було простим — уникнути мобілізації. Але наслідки були катастрофічні.
Він біг, намагаючись дістатися до річки, де колись спіймав золоту рибку. Він намагався переконати себе, що це ще можна виправити. Але серце стискалося від страху, коли він знову побачив Змія Горинича, який все наближався. Він тепер розумів, що без ТЦК країна не здатна організувати нормальний захист. Він зруйнував оборонну систему, і тепер його село, його країна — все це було на межі знищення.
З річки знову з’явилася золота рибка, вона ніби чекала його, але цього разу її погляд був іншим. Вона дивилася на нього не з добротою, а з певною гіркотою.
— Ти зрозумів, Ухилясику, що сталося? Ти хотів змінити одне, а змінив все. ТЦК не просто кошмарило людей — воно, можливо було не ідеальним, але було важливою частиною захисту твоєї країни від таких загроз, як цей Змій. Ти змінив хід подій, і тепер ти мусиш заплатити ціну за свою помилку.
Ухилясик упав на коліна, його голос тремтів:
— Виправ, будь ласка, виправ! Я не думав, що це призведе до такого жаху, я не хотів, щоб страждали люди! Я не думав, що це так важливо! Я помилився!
Золота рибка мовчки поглянула на нього, потім махнула хвостом. Раптом стало видно, як хмари на небі зникають, а Змій Горинич, зляканий невідомою силою, зупинився.
— Я повернула ТЦК, але чи вистачить часу, щоб відновити армію? — мовила рибка тихо.
Ухилясик зрозумів: навіть якщо він виправить свої помилки, вони все одно матимуть свої наслідки. І хоча він не зможе одразу повернути те, що було втрачено, він буде намагатися боронити свою землю від Змія Горинича стільки скільки це буде потрібно.
