Ця історія була знайдена на теренах безкрайного інтернету, але вона не стара, але вона про вічне, про те, що робить нас людьми, українцями, про те, чому Україна має перемагати.
Ірпінь, Київська область.
Я просто йшла через площу в раду.
А тут ось цей хлопчик.
Він сам: поруч ні душі, зупиняється перед кожним портретом, розгортає прапор, затримується…і переходить до наступного.
Я не знаю хто він, що відчуває чи думає…
Я не знаю, які у нього цілі чи у чому задум…
Я просто втираю сльози…
Вічна пам’ять нашим Героям.
