Київська міськрада своїм рішенням зобов’язала виконувати Державний гімн у школах столиці. Це одразу викликало суперечки в Україні, мовляв «не можна змушувати дітей», інші ж пригадали про те, що, мовляв, текст «Ще не вмерла України» є недосконалим і українцям пора його змінити.
Пише vgolos.com.ua
ІСТОРІЯ ПОХОДЖЕННЯ ГІМНУ УКРАЇНИ
Текст Гімну України був написаний Павлом Чубинським у 1862 році у Києві на вулиці Великій Васильківській, 122.
За даними багатьох дослідників він був створений за півгодини під впливом сербської патріотичної пісні, у приспіві якої були слова «срце бије и крв лије за своју слободу» (серб б’ється і кров ллє за свою свободу). Інші науковці вважають, що на написання також вплинули мотиви мазурки «Jeszcze Polska nie zgineła…», яка згодом стала польським гімном «Марш Домбровського».
Вперше майбутній гімн був офіційно надрукований у Львові, в журналі «Мета» за 1863 рік. Він став дуже популярний у Західній Україні, а тому в 1964 році отець Михайло Вербицький поклав «Ще не вмерла Україна» на музику.
Копія 1991 р. репринтного видання Львівського журналу «Мета» 1863 р., перша публікація вірша.
Також вже у 1865 році у Перемишлі вперше виконали теперішній Гімн України під час концерту, присвяченому Тарасу Шевченку.
На платівку «Ще не вмерла Україна» був записаний у 1910 році в Кельні. Виконав його відомий тоді український оперний співак Модест Менцинський.
https://www.youtube.com/embed/V08Rio3WDGo
Перше виконання Гімну України. Модест Менцинський
У 1917-1920 роках «Ще не вмерла Україна» став державний гімном Української народної республіки. А 17 червня 1917 року американське видання The New York Times опублікувало замітку про затвердження офіційного англійського перекладу гімну України:
Nay, thou art not dead, Ukraine,
See, the glory’s born again,
And the skies, O brethren,
Smile once more!
As in Springtime melts the snow
So shall melt away the foe,
And we shall be masters
Of our homes.
Soul and body, yea, our all
Offer we at freedom’s call—
We, whose sires were mighty
Cossack braves.
А у 1939 році пісня «Ще не вмерла Україна» стала офіційним гімном Карпатської України.
З поваленням Української держави у СРСР пісня «Ще не вмерла Україна» була репресованою. За її виконання грозив серйозний тюремний термін або ж тривале заслання у табори. А тому з 1949 року по 1991 рік гімном УРСР був текст «Живи, Україно, прекрасна і сильна», який написав Павло Тичина.
https://www.youtube.com/embed/KsBkZ_Xe_jk
Лише у 1992 році «Ще не вмерла Україна» знову стала Державним гімном.
https://www.youtube.com/embed/Ukudxi5p-eQ
Перше виконання Гімну України 9 квітня 1990 року у Львівській опері.
ІДЕЯ ЗМІНИТИ ГІМН УКРАЇНИ НЕ НОВА
Одразу після того, як у 2003 році був прийнятий закон України Про Державний гімн, почались розмови про його зміну.
В січні 2011 року народний депутат фракції «Батьківщина» Дмитро Ветвицький запропонував рядок «Ще не вмерла України і слава, і воля» замінити на «Слава Богу в Україні є правда і воля. І вже нам браття-українці посміхнулась доля». Народний депутат, член Партії регіонів Вадим Колесніченко підтримав його.
У серпні 2012 року КПУ пропонувала обговорити на референдумі герб і гімн України. Лідер комуністів Петро Симоненко, додав, що «лише референдум зможе покласти край двадцятирічним суперечкам щодо державних символів».
У грудні 2012 року Олег Канівець, депутат від фракції Батьківщина, зареєстрував законопроект, який передбачає зміну однієї літери: йдеться про перший рядок гімну «Ще не вмерла України..», де Канівець пропонує змінити «України» на «Україна».
Переписати слова Гімну хотів і скандальний Нестор Шуфрич, щоб він починався приблизно так: «Вічно буде Україна, Її слава й воля».
У проекті Національної Конституції від ВО «Свобода» пропонувалось змінити теперішній гімн на повний текст твору П. Чубинського «Ще не вмерла Україна…» на музику М. Вербицького
Чи потрібно змінити тест Гімну України? Про це ІА «Вголос» запитав у філософа, політолога Сергія Дацюка, дисидента, депутата перших скликань Верховної Ради Степана Хмару, директора Українських студій стратегічних досліджень Юрія Сиротюка.
Чи правильно, що діти виконуватимуть гімн України щоранку перед навчанням?
Юрій Сиротюк:
Патріотизм – це те, на чому базується держава. І рішення Київради про виконання державного гімну в школах – це правильно. У багатьох цивілізованих країнах саме з державного гімну розпочинаються навчання у школах. Це означає, що країна рухається у правильному напрямку, головне з нього не сходити.
Степан Хмара:
Я підтримую рішення Київської ради. Діти мають виконувати Державний гімн, бо так формується патріотизм.
Сергій Дацюк:
Нинішній гімн України містить поразкові, ресентиментальні, архаїчні, пасивні, антихристиянські та беззмістовні установки, він нищить сучасну пасіонарність і є шкідливим, особливо для дитячої свідомості.
Що саме вам не подобається у тексті Гімну?
Сергій Дацюк:
В минулому то був хороший гімн. Але часи змінилися. В 90-ті ще були ілюзії, що традицій та історії достатньо для незалежної України, хай би вони навіть суперечили сьогоденню. Тепер на тлі війни виявилося, що недостатньо. Потрібне мислення, смисли, перспективи, а отже новий гімн.
“Ще не вмерла” – це поразка. Правка “Ще не вмерла України і слава і воля” нічого не змінює в поразковій настанові, з якої гімн починається. Гімн в принципі не має починатися зі слів “Ще не вмерла”. Мені байдуже, як там у поляків. Але мене бентежить, що текст гімну в цьому плані неадекватний двічі. По-перше, тим, що ми використали чужі малоосмислені слова. По-друге, тим, що в цих словах ми взяли таку ж саму настанову поразки, як і поляки.
“Згинуть наші вороженьки як роса на сонці” – це пасивний ресентимент. Ми ніби ні при чому, вороги самі згинуть. Сама згадка про ворогів у гімні ресентиментальна і означає, що вороги у нас будуть завжди, як і завжди вони самі будуть гинути.
“Душу й тіло ми положим за нашу свободу”. Тіло можна покласти за свободу, але не душу. Покласти душу за свободу це не те ж саме, що покласти тіло. Згідно з християнськими догматами, душа безсмертна – покласти її можна лише дияволові чи язичницькому магові. Це антихристиянська теза.
“Покажем, що ми браття козацького роду” – демонстративна архаїка: показати – не означає бути козаком. Тим більше, військові козацькі традиції масово в школах не вчать. Козак – це дуже широке поняття. Що означає показати себе козаком? Які саме риси козацькі ми маємо показати? Як на мене – це дуже древня архаїка. А хіба у нас є козацькі традиції? Бути козацького роду – це жити на Січі, пити і ходити бити бусурманів?
“Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці” – беззмістовна і пасивна фраза, бо невідомо, звідки візьметься те панування, якщо воріженьки згинуть самі. Саме на такому підході базується наше нинішнє зовнішнє управління – колись запануєм, але зараз маємо підпорядковуватися новому пану замість старого.
Гімн не має бути актуальним. Він має бути осмисленим і перспективним. Він має бути в таких словах, щоб не міняти його через неосмисленість. Отже гімнн – то виклик для мислення. Це має бути свій гімн, не скопійований ні з польського, ні з американського.
Такі заяви можна розцінювати як паплюження державних символів…
Сергій Дацюк:
Так, мені закидають, що я паплюжу гімн. Ніякого паплюження гімну з мого боку тут немає. Сильні громади, сильні народи, сильні нації мають себе постійно осмислювати і переосмислювати, зокрема у гімнах, особливо, якщо тексти їх сумнівні і співаються у школах дітьми.
Коли ми будь-що вживаємо в неадекватному контексті, це і є паплюження. Тобто текст нинішнього гімну паплюжить Україну.
Мені закидають, що гімн – то є історія і традиція. Але історія і традиція завжди поступаються місцем новому та інакшому. Якби було не так, то не потрібно було б Нового Заповіту, достатньо було б Старого Заповіту.
Мені закидають, що нинішні захисники України вмирають на війні з цим славнем. Пасіонарність традицій та історії зношується, піддається інфляції, обезсмислюється. Нинішні установки гімну не творять сучасної пасіонарності під час війни. Ті, хто вмирає, вже несуть на собі нові контексти війни, нові сучасні мислительні установки, нові етичні настанови і нові естетичні орієнтації. Але найголовніше, наші захисники вмирають за нові смисли та нові перспективи, а не за гімн. А значить ті, хто вмирає, мають право на закріплення цих нових контекстів в новому державному славні. Вони заслужили на це.
Яким текстом, на ваш погляд можна замінити теперішній Гімн?
Сергій Дацюк:
Як для початку, можна було б замінити «Ще не вмерла України» на текст пісні «Україна» Тараса Петриненка. А далі потрібно написати новий текст.
Степан Хмара:
У 1992 році ми на сесії Верховної Ради ухвалили рішення про Державний гімн України. Ми таким чином відновили той гімн, який був затверджений у 1918 році Української Народною Республікою. Логіка була проста: ми не творили нову державу, ми відновлювали незалежність України, яку в 1918 році повалили більшовики. А тому наш гімн має свою історію. Звичайно, коли ми ухвалювали те, яким має бути гімн України, були такі, яким не подобались його слова і вони хотіли усе переписувати. Тоді я сказав: руки геть від цього тексту. Це – традиція.
Тобто, на ваш погляд, змінювати Гімн не потрібно?
«Гімн хочуть написати за принципом «какая разніца»
Степан Хмара:
Ті, хто хоче змінити Державний гімн і написати щось нове, яке буде створене за принципом «какая разніца» – це люди, які хочуть все поламати, щоб показати нам, що у нас немає традицій, звичаїв, що у нас не національна держава, а космополітична, багатонаціональна. Ось до чого все ведеться історіями про «новий гімн України».
Гімн – це символ держави і немає значення, які там слова, яка музика. За цей гімн ще донедавна українців саджали у тюрми, їх вбивали. Українці йшли на розстріл, виконуючи гімн «Ще не вмерла Україна». І як на мене, скільки існуватиме держава, стільки і буде цей гімн. І не має значення, чи комусь подобається цей гімн чи ні. Це – один із державотворчих символів.
Юрій Сиротюк:
Гімн – це не просто текст, написаний кимось. Тобто це не просто текст Чубинського, який мав кілька варіацій. Він комусь здається занадто мінорним, комусь ще чимось не догодив. Гімн – це символ держави, за який вмирали люди. Це – як синьо-жовтий прапор, який хтось хоче змінювати, державний герб. Тобто це вже символи, освячені людською кров’ю. І цей гімн співали герої перед розстрілом на станції Крути. Цей гімн співали холодноярці, упівці, його у складні часи Революції Гідності виконували на Майдані. Він був і є символом надії та єдності. Він – це визнаний державний символ. Гімн України виписаний та освячений кров’ю борців за незалежність. Можливо, це – не найдосконаліший вірш. Проте до нього потрібно ставитись не як до тексту, а як до символу держави, за який покоління українців віддавали своє життя у надії, що колись все буде по-іншому.
А хто говорить, що гімн не такий, що прапор не такий – той не здатен ні до чого, а лише до безглуздих розмов. Цей гімн чи його виконання може не подобатись тільки «упоротим совкам», які хочуть, щоб тут звучав гімн Росії або тим, хто любить бути з усіма незгодним. Розмови про зміну гімну, прапору чи інших державних символів – вони ні про що. Бо у нас є Конституція, у якій все прописано. Також у нас зараз є люди, які готові боротися за ці символи. І цього достатньо.
Марія Бойко, «Вголос»
