Як відомо Зелені свята зберегли свою ще дохристиянську назву. Сьогодні це свято нагадує про Святу Трійцю, три відомі прояви, лики Всевишнього — у вигляді Бога-Отця, у вигляді Бога-Сина, у вигляді Бога-Святого Духа.
У цей день люди прикрашають свої оселі різними запашними рослинами, зеленими гілками, пахучими польовими квітами, застеляють підлогу свіжоскошеною травою. У деяких регіонах, перед тим, як занести зелень до хати, віряни йшли освятити рослини до церкви.
Прикрашання рослинами – це традиція пов’язана з вірою в те, що зелень на Трійцю володіє особливою силою, що захищає оселю від різного зла. Крім того, Свята Трійця припадає на період початку літа, коли все остаточно вже набуло чудового, теплого, зеленого кольору. За повір’ями, у домі не можна було підмітати до закінчення свят.
Смеркає. Господиня свяченою водою, а чи „благовіщенською” кропить хату, а господар усе обійстя та пасіку. Після „освячення”-кроплення господар розставляє деревця у всіх воротях, потім ставить у два ряди від хати до воріт, чи брами, на оборах, стайнях, коморах, клунях, на пасіці. У цей час мати з дівчатами вносить зілля з „городчика” до хати, а хлопці татарзілля (лепеху), лісове та польове, батько — гілки клечання. У хаті горить лямпадка та свічка (гасу на Зелені Свята не вживають, а в давнину горіли скалки в челюстях).
Помившись та одягнувшись у чистий одяг, уся родина, від найменшого до найстаршого (звичайно, немовлят та немічних старців від цього звільняється) умайовують хату всередині клечанням та квітами. За образами, по кутках на рушниках, на полу, на лавках, на покуті, на градях, на печі, на комині, по всій долівці — мусять бути квіти, а на долівці, крім квітів, ще татарзілля та папороть. Повз стін на вікнах, дверях і всюди розставлене клечання — гілки спогаданих вище дерев. В окремих місцевостях устеляють долівку та потрушують по всьому обійстю, у тім складі по оборах і стайнях, — свіжо скошеною травою.
Умаювавши хату всередині, виходять маюють сіни, потім розкидають зілля-лепеху та папороть, а також і квіти по всьому подвір’ї та по всіх будинках.
Хлопці та дівчата умайовують хату навколо, застромлюють лепеху, папороть та клечання попід стріху.
Врешті вже все умайоване, все оздоблене. Господар бере зелену гілку, найчастіше дубову, стає серед двору й промовляє:
„Сонце ясне, Сонце праведне, святі наші діди-лада, духи лісів, вод і полів, зустрічаємо вас, вітаємо з літом, шануємо вас і запрошуємо!”
(Це з запису діда Хвилимона й бабусі Ярини та Лукії з Поділля. Час запису 1914 р., коли цим старцям було близько сто літ).
