Телефонні розмови президента Трампа з диктатором Володимиром Путіним нагадують манеру спілкування Франкліна Рузвельта з Йосипом Сталіним під час Другої світової.
Цікаву історичну аналогію про те, як обидва американські президенти помилялися щодо Москви наводить видання The Hill.
Фатальна помилка Рузвельта
Автор статті нагадує, що у січні 1943 року у Рузвельта з’явилася можливість врятувати країни Центральної та Східної Європи від радянської тиранії. Він міг наказати своїм військам атакувати і розгромити німців, що окупували ці країни, підійшовши до них з півдня через Балкани.
Ідея полягала в тому, щоб дістатися туди, перш ніж Червона армія зможе підійти зі сходу. Примітно, що за цю стратегію також виступали король Георг VI, Вінстон Черчілль, два вищі британські генерали на Середземноморському театрі військових дій та американський генерал Марк Кларк.
На зустрічі в Овальному кабінеті блискучий і «пророчий» стратег на ім’я Вільям Булліт попередив президента Рузвельта, що якщо він не почне діяти зараз, то війна закінчиться поділом Європи.
«Білл, я не заперечую логіку ваших міркувань. У мене просто є передчуття, що Сталін не така людина. Я думаю, що якщо я дам йому все, що можу, і нічого не вимагатиму від нього взамін, благородно він не спробує нічого анексувати і працюватиме зі мною задля світу демократії та миру», — відповідав Рузвельт.
Булліт, який служив першим послом у Радянському Союзі (1933-36), попереджав Рузвельта, що немає жодних доказів того, що Сталін працюватиме з ним після війни над демократизацією країн Центральної та Східної Європи. Аналітик прямо сказав тодішньому президенту, що його думка була «продуктом фатального пороку в закордонних справах — пороку видавання бажаного за дійсне».
Проте Рузвельт відкинув пораду Булліта. На Ялтинській конференції у 1945 році Сталін висміяв «Декларацію звільненої Європи», відмовившись надати народам Центральної та Східної Європи право на самовизначення та вільні вибори.
Трамп іде по стежці Рузвельта
У виданні припускають, що подібно до помилки Рузвельта, що Сталін буде його другом і працюватиме з ним заради демократії та миру, Трамп вірить, що Путін, колишній офіцер КДБ, насправді є його вірним другом.
«Справді, Путін відповів взаємністю, заявивши, що молився разом зі своїм священиком у церкві після того, як Трамп пережив замах у Пенсільванії, але не тому, що Трамп на той час був кандидатом у президенти, а тому, що він був так званим другом Путіна», — йдеться у статті.
Попри те, що американський президент і російський диктатор говорять про важливість дружніх відносин, Путін не поспішає домовитися про часткове 30-денне припинення вогню, не кажучи вже про повне припинення вогню, зауважує автор статті.
За даними Washington Post, один із московських аналітичних центрів прогнозує, що мирне врегулювання відбудеться не раніше 2026 року, коли Володимира Зеленського буде замінено, а уряд України замінять на більш лояльний до РФ, або взагалі маріонетковий.
Тактика Росії, перевірена протягом десятиліть
The Hill зауважує, що Москва використовує тактику затягування — частину російсько-радянського сценарію, який використовують їх переговорники протягом десятиліть.
«Неквапливість Кремля нагадує сталінську стратегі зволікання щодо відновлення Європи після війни. Подібне ставлення змусило державного секретаря Джорджа Маршалла в 1947 попередити американський народ, що „пацієнт тоне, поки лікарі радяться“, — зазначають у виданні.
На думку автора статті, сьогодні Україна — це той «пацієнт, що тоне».
«Путін повільно веде переговори. Він висунув умови, яких Зеленський не прийме. Мета Путіна — зміна режиму. Час на його боці. Враховуючи слабку економіку Росії, Трамп має важелі впливу, але, оскільки він страждає на ваду прийняття бажаного за дійсне, сумнівно, що він зміниться і стане по-справжньому жорстким з Путіним. Швидше за все, Трамп поступиться, допустить зміну режиму та звинуватить у цьому Зеленського. Стає ясно, що спроба Трампа швидко домовитися про мирну угоду виявиться безуспішною», — пише The Hill.
