Ольга ніяк не могла заспокоїтися після того, як подруга Мар’яна зізналася, що в Італії зустріла іншого чоловіка. «Тільки нікому не кажи, це ж гріх, але тут усі наші жінки когось знаходять. Так легше і морально, і матеріально», – казала вона. Ольга була шокована, бо Мар’яна мала чудового чоловіка: він дбав про дітей, будинок, і навіть дорогу огорожу поставив. «Я б так не змогла», – з докором сказала Ольга, на що Мар’яна відповіла: «Не кажи “ніколи”. Побачиш, приїдеш сюди, інакше думатимеш».
Прощаючись із чоловіком Тарасом і синочком Ярославом, Ольга пообіцяла, що довго не буде. Але роботи в їхньому маленькому містечку вона знайти не змогла, а на зарплату Тараса всіх потреб не покрити. Мар’яна зустріла її, як і обіцяла, але замість очікуваної кави з домашнім печивом Ольгу одразу повезли до роботодавців. «Я вже домовилася, вони чекають», – пояснила подруга.
Ольга вражено дивилася на розкішний будинок, куди її привіз чорнявий сеньйор Сальваторе. Навколо майоріли квіти, а в домі панувала розкіш. Сальваторе попередив, що його мати Лаура – жінка примхлива, але добра, якщо з нею не сперечатися. Ольга злякалася, але відступати було пізно. Перші дні в домі давалися важко: їй здавалося, що портрети на стінах спостерігають за кожним її рухом. Та з часом Ольга завоювала прихильність Лаури, яка навіть брала її із собою на море.
Якось Лаура відмовилася їхати, залишивши Ольгу із Сальваторе. Він запропонував навчити її плавати, й Ольга, спочатку соромлячись, довірилася. Дотик його рук, теплі хвилі та бадьорий сміх залишили в її серці дивне тепло. Тієї ночі вона не могла заснути, згадуючи, як їхні погляди зустрічалися, а його слова схвально звучали в голові.
Наступного вечора Сальваторе запросив Ольгу в сад. Її серце калатало, коли він обійняв її під ніжний аромат троянд. Ольга втратила контроль над собою, віддаючись почуттям, яких не могла подолати.
Через деякий час Ольга дізналася, що вагітна. Вона сподівалася, що Сальваторе розділить її радість, але він заявив, що це входило в його плани. Його дружина не могла мати дітей, і Лаура запропонувала, щоб Ольга народила їм немовля. Ольга була приголомшена і категорично відмовилася. Але Сальваторе тільки тріумфально посміхнувся й сказав, що їй заплатять і дозволять поїхати додому після завершення годування.
Ольга зрозуміла, що весь цей час була обманута. Поділившись своєю бідою з Мар’яною, вона отримала лише одну пораду: «Їдь додому і зроби вигляд, що нічого не сталося». Ольга повернулася додому з пониклим виглядом, обійняла Тараса й благала залишитися хоча б на одну ніч. Але Тарас мав термінове відрядження.
Коли Тарас поїхав, Ольга спостерігала, як син розпаковує подарунки, не розуміючи, чому мама постійно плаче. Вона вирішила, що не може залишити дитину. Її життя розділилося на «до» і «після». Тепер вона розуміла: найкраще місце – це рідний дім, навіть якщо тут немає розкоші.
