До місцевих виборів в Україні залишилось близько 3-х тижнів, а новинок в агітації чи відвертого креативу серед кандидатів до місцевих рад ми майже не бачили. Звичайно, можна пригадати непристойні танці та «перевірку» доріг Києва від одіозного Миколи Тищенка, які швидко облетіли інтернет та соціальні мережі. Сюди ж можна віднести і «політ» над столицею з парасолькою в руках від іншої «Слуги народу» Ірини Верещук. Не варто також забувати про її активність у молодіжному додатку «Tik Tok».
Пише vgolos.com.ua
Проте більшість кандидатів на пост мерів міст, або у депутати місцевих рад не поспішають нас тішити чимось новим або цікавим. Навпаки, вони все роблять перевіреними методами – сітілайти, білборди, радіо, газети, зустрічі з електоратом і соцмережі.
Хтось вважає, що «старі» методи найбільш дієві, оскільки не раз доводили свою ефективність на практиці. Інші стверджують, що ці вибори будуть дуже складними (аж 6 бюлетенів), тому кандидати більше зосереджені на тому, щоб за них голосували ПРАВИЛЬНО. Треті ж упевнені, що якісь неординарні рекламні ходи ще попереду і ми побачимо їх перед самим днем голосування.
То яких екстраординарних та креативних ходів від кандидатів на місцевих виборах можна очікувати протягом останніх трьох тижнів перед голосуванням? Про це журналісту ІА «Вголос» розповіли експерти.
Олександр Антонюк, політтехнолог:
Ми побачимо достатньо шоу: як до виборів, так і в день голосування
Чесно кажучи, я дещо розчарований цими виборами. Прикро, що є досить велика кількість різних класних людей, яких я особисто би підтримав, але вони розкидані по різних політичних проектах. Вони своєю присутністю розмішують концентрацію відвертих негідників у тих партіях.
А що стосується креативу, то скажу відверто: можна чекати будь-чого. Якщо взяти до уваги Київ, то є вже ціла серія роликів Ірини Верещук. При чому, вона це зробила із доволі талановитими телепродюсерами та режисерами. Думаю, що такими діями вона вже показала приклад і це стане тенденцією в майбутньому.
А от у плані комунікації із виборцем чи представлення концепції розвитку міст – якщо цього не відбулось досі, то не думаю, що таке трапиться протягом останніх трьох тижнів. Є група людей, громадські організації та медіа, які намагаються вибудувати якийсь конструктивний діалог. Вони створюють майданчики, де кандидати могли б розповісти про свої конкретні програми. Але ми бачимо, що переважно приходять кандидати на посаду мера, критикують чинного міського голову, але самі не пропонують ніякого конструктиву. Я брав участь у кількох подібних телевізійних програмах у Києві та коли я почав спілкуватись із кандидатами конкретно про проблему корків у місті, то не так вже й багато потенційних міських голів готові надати чітку системну програму дій, що він робитиме як мер і як взаємодіятиме з міською радою, аби усунути цю проблему. Натомість все переводиться у критику і, відповідно, певний епатаж.
Тому я думаю, що ми побачимо достатньо шоу: як до виборів, так і в день голосування. Я маю на увазі порушення на дільницях, звинувачення у фальсифікації і тому подібні речі. Тим більше, самі вибори будуть складними, адже бюлетень буде вимагати більшої сконцентрованості серед людей. Крім того, ми проводимо вибори в умовах адаптивного карантину. Це означає, що самі комісії будуть швидше виснажуватись, оскільки всі будуть весь час у масках. Також будуть великі черги виборців. Третій момент полягає у тому, що якщо хтось із виборчої комісії захворіє, то вся комісія може бути заміненою, а це призведе до звинувачень у спробі фальсифікації, саботування, заяв, критики, акцій протесту і, можливо, навіть бійок. Тому шоу буде достатньо, але концептуально чи принципово все буде так, як було у попередні роки.
Денис Богуш, політолог:
Я не думаю, що нам слід очікувати щось екстраординарне від наших кандидатів. Справа у тому, що на цих виборах буде настільки складна система голосування, що кандидати зараз сидять і думають, яким чином донести до виборців ті цифри і шість бюлетенів. Крім того, у кожній партії є дуже висока внутрішня конкуренція і не зрозуміло, хто куди йде тощо. Тому це голосування буде надскладною задачею для виборця. Будь-яка бабуся раніше приходила на дільницю, ставила свою галочку (максимум дві) та йшла собі додому. Тепер же їй буде необхідно читати прізвища, вписувати їх, шукати правильні квадратні поля і так далі. Це буде, як контрольна робота у школі, але не на одному листку, а в шести бюлетенях. Ба більше, я думаю, що десь 20% виборців, які прийдуть голосувати, взагалі не будуть цього робити. Вони поставлять свою галочку і на тому все, ніяких чисел вони вписувати не будуть. Це означає, що партійна історія у нас буде, а от з цифрами буде безлад.
У місцевих виборах візьмуть участь приблизно 190 політичних партій. Більшість із них візьмуть участь у «жеребкуванні», а потім просто продадуть свої голоси різним партіям. Тому вибори будуть дуже «різношерстними» і очікувати якихось «супер-технологій» нам не варто.
Андрій Золотарьов, політтехнолог:
Протягом цих трьох тижнів будуть інформаційні вибухи і потужні скандальні ситуації
Ми можемо розглянути приклад партії «Голос». У Дніпрі розрослось ціле протистояння навколо цієї політсили і їх звинуватили в тому, що «Голос» комусь продав місця у міській територіальній виборчій комісії. Там так сталось, що міський виборчком поділений між групою Корбана-Філатова та «Слугою народу». Обидві сторони контролюють по вісім людей, а «Голос» має двох представників – у них опинилась «золота акція». Тобто, всі скандали відбуваються навколо цієї квоти, хоча насправді Володимир Юрченко, який був заступником губернатора Дніпропетровської області, просто не захотів «лягти» під Корбана. Через це і відбувся великий інформаційний вибух.
Це стало першим випадком на цих виборах, коли в центрі уваги опинилась політтехнологія мобілізації свого виборця через політичну корупцію. Я гадаю, що надалі таких випадків буде набагато більше і в багатьох містах партії та кандидати в мери будуть намагатись довести «за руку» свого виборця до голосування, підкупивши його. Саме це і буде головним чинником конфліктів між політиками і політсилами. Адже, якщо подивитись на політичну рекламу, то вона набагато нудніша і банальніша, ніж під час президентської чи парламентської кампаній.
Тому я очікую, що протягом цих трьох тижнів будуть інформаційні вибухи і потужні скандальні ситуації. Реклама нас не вразила, тому дискурс буде навколо скандалів. Як приклад, можна розглянути кампанію Ірини Верещук, яка балотується на посаду мера Києва. Що б хто не казав, вона реально вийшла на друге місце і має всі шанси на «фінал». Як на мене, Верещук – це наразі єдиний кандидат у мери Києва, який намагається вийти за межі певного шаблону. Вона експериментує, знімає відео у «Tik Tok», літає на парашуті й таке інше. Побутує думка, що Кличко все проплатив і це не має сенсу, однак соціологія каже інше. У молоді доволі «кліпове» мислення і такі витівки сприймаються нормально. А що стосується більш вікового електорату, то, по-перше, для них Верещук не є «героєм їхнього роману», а по-друге – ця аудиторія не цікавиться соцмережами. Умовно кажучи, важко знайти бабусю, яка дивиться «Tik Tok». Саме тому перше місце з креативу в Києві я б віддав команді Ірини Верещук. Чого тільки варті її динамічні борди із «живими» очима.
Крім того, є ще Шарій. Попри те, що у його кампанії є доволі багато критиків, хочу відзначити, що його технологи працюють досить фахово. Вони не мають можливості долучитись до бордів та сітілайтів, але вони працюють у напрямку «прочитав у газеті – перевір в інтернеті». Це формула, якої достатньо на місцевих виборах. Тому думаю, що саме в Шарія буде найнижчою вартість одного голосу серед усіх інших партій.
В цілому ж, сьогоднішній рівень політичної реклами є доволі низьким, зокрема я маю на увазі газети. Зараз усі кинулись у соцмережі і дуже недооцінили друковану пресу. Що б ми не казали про ХХІ століття, у нас дуже багато людей все ще читають паперові видання. Це стверджують самі люди на фокус-групах.
Олександр Мусієнко, політичний експерт:
Можу відразу сказати, що, на жаль, особливого креативу у передвиборчих кампаніях не спостерігається і навряд чи він з’явиться протягом цих 3-х тижнів. Всі працюють за добре відомими і перевіреними технологіями. Я маю на увазі бордову кампанію, зовнішню рекламу, зустрічі кандидатів із виборцями та інтернет. А якщо взяти до уваги правлячу партію, то мені здається, що «Слуги народу» взагалі не переймаються за результати і просто використовують президента для своєї агітації. Себто, Володимир Зеленський просто їздить областями й агітує. Це стара-добра технологія використання адмінресурсу.
Тому не думаю, що ми побачимо щось супер-екстраординарне, оскільки тенденції зараз такі, що й самих кандидатів складно переконати, щоб вони використовували щось новітнє у своїх кампаніях. Цього багато за кордоном у сферах бізнесу та політики, але наші кандидати віддають перевагу перевіреним технологіям і вважають, що саме вони себе виправдовують.
Єдине, що варто відзначити, – це використання соціальних мереж. Можна помітити таку тенденцію, що кандидати часто звертаються до своїх виборців безпосередньо. Вони це роблять за допомогою відео «наживо» через Facebook, Youtube та інші майданчики. Як на мене, це досить непогано, бо це спілкування з виборцями, виголошення проблем та програмних засад. Я маю надію, що це буде використовуватись і в майбутньому.
Я також надіюсь, що до наступних виборів в Україні зміняться тренди в тому розумінні, що стане менше безпосередньо облич кандидатів, а буде більше зосередженості на якихось програмних засадах і це буде креативно подаватись. Тим більше, що певні напрацювання вже є. Сьогодні багато нових технологій вже розробляються і частково перевіряється їхня ефективність, але поки вони ще не дуже задіяні. Тому на цих виборах нам ще не дуже варто очікувати чогось нового, але на наступних парламентських виборах, думаю, більшість кампаній піде в «Digital» та «Online». Це, у свою чергу, потягне за собою більше креативу і новизни.
