Знаєте, чому радянські колгоспники різали свиней уночі, у сінях, попередньо вдягнувши на голову мішок із золою – щоб кабанчик задихався і не кричав? Не знаєте?

Тому що чоловік, який своїми руками виростив кабана, повинен був віддати його шкіру державі. На офіцерські чоботи, портупеї та інше необхідне державі військове майно.

А сало хотілося, щоб зі шкіркою було. Яке ж сало без шкірки? От і різали свиней потай. А голові колгоспу та голові сільради хабар давали. Цим же салом зі шкіркою та найкращим шматком м’яса.

Знаєте, чому селяни і в СРСР рубали фруктові дерева? Тому що комуністи запровадили драконівські податки на них. Нема грошей? Не біда. Брали “натурою” – вовною, м’ясом, овочами та тими самими фруктами. Ось мужики й взялися за сокири. Рубали та плакали – ті груші та вишні ще їхні діди садили.

А ще моя мама згадувала, як їх зобов’язували вивозити на колгоспні поля… власні екскременти. На добрива. Сам мав свій туалет на кшталт “сортир” вичистити і сам на поле, куди бригадир вкаже, вивезти. Або винести. Нікого не хвилювало, як це гуано в полі виявиться. Але віддай – не гріши.

А ви знаєте, що рідна держава обкладала всіх селян, які мали корів, натуральним податком – 220 літрів молока на рік дай. Горбуєшся на корівку ти, а молочко держава підгортає. Якщо хто не в курсі, як воно дається – молочко – спробуйте день косою помахати. Я махав – знаю. А сіно скиртувати не пробували? Теж скажу – не ложкою за столом працювати.

І так, якщо у вас був десяток курей – улюблена держава робітників і селян дбайливо зобов’язувала здати 180-250 яєць на рік. Бо держава своїми яйцями пролетаріат забезпечити не могла.

І так – на кожну свиню, яку виростив радянський мужик, теж існував податок.

Similar Posts