Мене виховувала мама, про батька вона говорити не любила, і я його ніколи не знала. Зараз я вже доросла, маю сім’ю, але мама постійно нагадує, що я їй щось винна, адже вона мене виростила.
Ми з чоловіком живемо скромно, хоча й не бідуємо. У нас є квартира, але вона в кредиті. Зарплата чоловіка непогана, та й витрати високі. Проте мама вважає, що ми зобов’язані її підтримувати. Її бажання часто виходять за межі наших можливостей: то нові меблі, то шуба, то путівка на море.
Відмовити їй завжди було важко, бо наполегливості їй не бракувало. Часто чула на свою адресу:
– Як це ти не можеш? Я тебе виростила, тепер твоя черга. Ми ж сім’я!
Одяг у мене виглядав добре, але я носила речі, які до мене віддавала молодша сестра мого чоловіка. Було соромно, але вибору особливого не мала.
Одного разу мама заявила, що ми повинні зробити їй ремонт. Але в нас самих ще ремонт був не закінчений. Я відмовила, і мама образилася. Вона припинила зі мною спілкуватися і не відповідала на дзвінки. Це мене дуже засмутило, але я розуміла, що чоловік не зобов’язаний утримувати ще й мою маму, яка мала свою зарплату й квартиру.
А пів року тому життя перевернулося: чоловік мене покинув. Він знайшов іншу жінку, яка чекала від нього дитину, і привів її в нашу квартиру. Я залишилася на вулиці.
Прийшла до мами, але вона мене не впустила:
– Розумієш, місця немає, – сказала вона й зачинила двері.
Я почала винаймати кімнату. Зарплата не покривала навіть основних потреб, а колишній чоловік заявив, що я не маю права на квартиру. У відчаї я не знала, як бути.
І тут мені прийшов лист із Америки. У ньому писав чоловік, який назвався моїм батьком. Він лише нещодавно дізнався про моє існування. За його словами, історія з моєю мамою була складною, але мене це не здивувало. Батько сказав, що у нього немає інших спадкоємців, і вирішив мені допомогти.
Через кілька місяців я переїхала у власну квартиру, яку купив мій батько.
У нашому містечку чутки розлетілися швидко. До мене почали приходити люди, яких я давно не бачила, включно з мамою та колишнім чоловіком, який вирішив «помиритися».
Але я впевнена: я їм нічого не винна. Батько зараз готує документи, щоб я могла переїхати до нього в Америку.
