Під час воєнного стану та загальної мобілізації військовозобов’язані чоловіки віком від 18 до 60 років не можуть перетинати кордон України. Але є законні підстави, які дозволяють чоловікам виїхати за кордон.
Категорії військовозобов’язаних чоловіків, які мають право виїзду за кордон:
- Зняті з військового обліку за станом здоров’я.
- Тимчасово непридатні до військової служби.
- Багатодітні батьки.
- Батьки-одинаки.
- Чоловіки з інвалідністю.
- Чоловіки, які супроводжують осіб з інвалідністю
- Чоловіки, які проживають за кордоном на постійній основі.
- Поранені військовослужбовці та військовослужбовці, які проходять військову підготовку за кордоном.
- Водії та волонтери.
- Працівники залізниці та моряки.
- Спортсмени та діячі культури.
Деякі категорії чоловіків на законних підставах перебувати за кордоном протягом певного встановленого законом терміном. Серед таких чоловіків ті, що супроводжували хворих, водії, що возили гуманітарні вантажі.
Що чекає на чоловіків, які вчасно не повернулися в Україну
Яким чином регулюються правила виїзду чоловіків за кордон
За словами адвоката Богдана Пересади правила виїзду громадян України за кордон регулюються Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 р. № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України».
На сьогодні у Правилах є пункт 2-8, яким встановлено, що “Рішення про виїзд за межі України водіїв, що здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами, приймається Мінінфраструктури або обласними, Київською міською військовими адміністраціями за наявності відповідного обґрунтування щодо обсягів вантажів та кількості транспортних засобів, необхідних для їх перевезення, у листах від будь-якого з таких органів, підприємств, установ, організацій, закладів:
військових, правоохоронних органів;
військових адміністрацій;
медичних закладів;
відправників чи отримувачів гуманітарної допомоги.
Рішення про виїзд за межі України, яке дає можливість перетину державного кордону, приймається на строк не більше шести місяців. Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 30 календарних днів з дня перетину державного кордону.
У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном та/або зміни мети виїзду за кордон, що встановлені цим пунктом, Мінінфраструктури та військові адміністрації скасовують своє рішення про виїзд за межі України відповідних осіб протягом семи робочих днів з моменту встановлення фактів зазначених порушень.
У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, у перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль” 1710-17.».
Таким чином, як зазначає адвокат, передбачено, що у разі перевищення строку перебування за кордоном відповідна військова адміністрація чи Мінінфраструктури скасовує своє рішення про виїзд за межі України відповідної особи. Нічого іншого цим пунктом не передбачено.
Чи можуть чоловіки, які вчасно не повернулися в Україну нести адміністративну чи кримінальну відповідальність Богдан Пересада зазначає, що
Відповідно до пункту 22 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються: засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. Тобто, тільки законом може бути передбачено, що те чи інше діяння є адміністративно, чи кримінально караним, а також відповідна відповідальність за порушення.
Постанова Кабінету Міністрів України не є законом. Постанова КМУ не встановлює і не може встановлювати кримінальної чи адміністративної відповідальності.
Отже, підсумовує адвокат, «Станом на зараз іншої прямої відповідальності за подібні дії (не повернення чи несвоєчасне повернення) не передбачено. Тобто, ні Кодекс України про адміністративні правопорушення, ні Кримінальний кодекс України не містять прямих норм, які б передбачали відповідальність саме за таке порушення».
