“Так. Мені сподобалися підсумки місцевих виборів в Україні. Тому що той негатив, який ми бачимо, був очікуваним і передбачуваним. Від Шарія в Харкові до Попова в Києві. Якщо не жити в своєму маленькому світі, дивитися на цифри соціологів (не всіх підряд, не соціологів Пальчевського, а на компанії з репутацією), то жодних сюрпризів від результатів проросійських сил немає”, – пише у своєму блозі Сергій Фурса, передають Патріоти України, і продовжує:
“Ми можемо скільки завгодно нарікати на те, що в Україні голосують за прорадянські сили, але це факт. В Україні є близько 30% населення, які живуть в парадигмі “русского мира”. Це видно за всіма опитуваннями, не тільки пов’язаними з виборами. Вони є, і з ними нічого не поробиш. Їх 30% в цілому, але розподілена вата в подушці, звичайно, нерівномірно.
На Заході їх майже немає, на Сході — більшість. У Києві “русскомирцев” близько 10%. І їх особливо помітно, коли явка низька. Це факт. Щодо цього не варто журитися або заламувати руки. Ось є такий відсоток вати в голові, ось є такий відсоток прорадянського, навіть можна сказати й проросійського, населення. Як у місті, так і в країні. І їхнє голосування завжди передбачуване. І так, в 2019 році “русскомирцы” побачили в Зеленському свого. Як і всі інші. Зеленський мовчав, зображував хорошого хлопця, а кожен вже сам приписував йому ті якості, які хотів. Але капітуляції від нього в Москві так і не дочекалися, і всі російські телеканали разом з телеканалами Медведчука (а це те саме) почали паплюжити його на чому світ стоїть. Ось “русскомирцы” і повернулися в рідну гавань. Пішли від “Слуги народу” до перевірених друзів Путіна. І, ясна річ, за них проголосували.
“Русскомирцы” пішли від “Слуги народу” до перевірених друзів Путіна Ну а тепер щодо того, що мені сподобалося. По-перше, “За майбутнє Коломойського”. От скільки ти грошей не вкидай, скільки білбордів не вішати, а все одно не пішло. Все одно майбутнє олігарха не цікавить багатьох людей. Особливо не пощастило Коломойському і Ко в тому, що всі їхні тези “зовнішнє управління і так далі” добре заходять “русскомирцам”, але вони голосують за найбільш проросійських товаришів. А друзі Коломойського не першої свіжості — не перший вибір для тих, хто хоче дружити з Росією. А тим, хто не хоче дружити з Росією, не дуже до душі тези російської пропаганди.
Напевно, в цьому причина їх прольоту. Або люди просто не люблять олігархів і, нарешті, зрозуміли, про чиє майбутнє турбується ця партія. Окремий привіт тим, хто вирішив поставити на кін свою репутацію і пішов до їхніх списків. Ось і пролетів Коломойський, як і Верещук над Києвом. До речі, ролик з Мері Поппінс нам так і не показали. Може його готували на результати виборів? А пролетів Коломойський і тепер не спроможні зазіхання олігарха на те, щоб поставити на пост прем’єр-міністра Ігоря Палицю. А то було б зовсім сумно.
По-друге, Пальчевський. От всіх дістав своїми білбордами. І повторив шлях Думчева. А така доля володаря російського паспорта і завсідника медведчуківських ефірів, де він просто несе потік нескладного марення, не може не радувати. Не можна прийти з нізвідки, вбухати багато грошей і виграти. От не працює. І добре, що не працює.
І так, якщо Кличко перемагає в першому турі без другого з Поповим, то це навіть плюс. Була б більша явка, потрап до другого туру той же Притула, і можна було б чекати дискусії про розвиток міста. Але коли у тебе в супротивниках представник “русского мира”, ніякої дискусії і не треба. Ти все одно переможеш. Тож, навіщо витрачати гроші ще й на другий тур. Вже краще так. Швидше відмучитися.
У Маріуполі завжди переможе людина Ахметова І, до речі, про боксерів, борців і інших спортсменів з 1990-х. Вони відіграють позитивну роль на Південному Сході. Вони як “свої сучі діти” перемагають друзів Путіна. І в Одесі, і в Харкові, де Кернес перемагає хоч тушкою, хоч опудалом. І оскільки “місцевим елітам” вигідніше не мати у себе ДНР, вони швидше будуть підтримувати українську державу, ніж російську. А в Маріуполі завжди переможе людина Ахметова. І це може не подобатися просто, якщо не розуміти, що людина з проєвропейськими цінностями там не переможе ніколи. Принаймні, в найближчі років 20. І це умови задачі, від яких і треба відштовхуватися.
А “Слуги народу”? Так з ними все ясно. Побільше Дубінських в рядах партії. Даєш ще більше повторень тез радянської пропаганди про зовнішнє управління. Даєш ще більше доріг під час чуми. Чи навчить чогось цей результат? Навряд чи. Але він справедливий. І тому приємно. Зеленський всюди став “своїм серед чужих, чужим серед своїх”. Тому що, коли у тебе немає позиції, це добре тільки в перший місяць, поки ти мовчиш”.
