Війна, яка триває більше року продовжує приносити в раніше звичне життя українців, важкі корективи. Багато сімей втратили рідних, багато втратили здоров*я, матеріальні та нематеріальні цінності. Але незважаючи на все життя повинно тривати заради миру, за який борються наші захисники.
Ми у свою чергу повинні підтримувати тих, кому потрібна допомога, будь яка, ми повинні мотивувати їх жити, працюати, вірити…
25-річний український військовий Сергій Копищик, який втратив ноги на війні, проте не зламався та одружився з коханою, нещодавно став батьком. Так їхнє велике кохання отримало маленьке продовження/
Тепер Сергій, його дружина Світлана та маленький Марко разом долають труднощі, які виникають на їхньому шляху.
Молода сімʼя проживає у селі на Волині, їхній дитині вже виповнилося два місяці. Важкі травми не заважають захиснику повноцінно виконувати роль батька – на протезах та з милицями в руках він гуляє з дружиною та сином, а також намагається самотужки робити все, що він робив до поранення.
Сергій каже, що треба йти до своєї мети, як би сильно оточуючі не сумнівалися в успіху, й демонструє це своїм прикладом. Він хотів вийти з пологового будинку своїми ногами, а не на візку, і зрештою досяг цього.
Чоловік просить не жаліти людей з такими пораненнями як у нього, не уникати їх та не відводити погляд. “Для чого мені казати “одужуй”, я що, хворий чи що? “Тримайся” – я і так тримаюсь”, – каже воїн.
Його дружина притримується такої самої думки – каже, вона постійно заохочувала чоловіка зробити або принести щось самотужки, аби він тренувався ходити на протезах та пробував свої сили.
